Ремонт технологічних трубопроводів у резервуарному парку

ПРОКЛАДКА ВНІШНІХ І ВНУТРІННІХ ТРУБОПРОВОДІВ НА НЕФТЕБАЗАХ Трубопроводи мають бути мінімальними протяжності та забезпечувати можливість виконання всіх технологічних операцій на нафтопродуктах за збереження якості та кількості нафтопродуктів. Діаметри підземних трубопроводів рекомендується вживати не менш ніж 50 мм. Трубопроводи зазвичай необхідно виконувати зі сталевих труб (безшовних або зварних, зокрема плоскосворюваних). Допускається застосування неметалевих незагорюваних труб, якщо вони відповідають вимогам міцності, хімічної та термічної стійкості. Відкрита (по стінах) і надземна прокладка трубопроводів із пластмасових та інших неметалевних труб не рекомендується. Спосіб прокладання трубопроводів (підземна, надземна) на нафтопродах вибирається з урахуванням рельєфу місцевості, рівня ґрунтових вод, можливості прокладання труб із ухилами, числа ниток і протягнутості трубопроводів. Для олій і темних нафтопродуктів рекомендується підземна прокладка трубопроводів у каналах спільно з паропроводами. У разі безканальної укладки (підземної або надземної) паропровід і продуктопроводи треба розміщувати в загальній тепловій ізоляції, а також передбачати можливість звільнення труб після закінчення перекачування або витіснення перекачувальних продуктів іншими, що не застигають за цих умов. На ділянках завдовжки до 15 м допускається прокладка трубопроводів у тепловій ізоляції без супутників-теплоносників. Трубопроводи для легкозаймистих нафтопродуктів, що забороняється, забороняється укладати в загальних каналах із трубопроводами для питної води, газо-, паро- та теплопроводами, кабелями сильного та слабкого струму. Вони мають бути надійно заземлені для усунення можливості утворення зарядів статичної електрики. Трубопроводи, що підлягають спорожненню під час перекачування на них декількох сортів нафтопродуктів або нафтопродуктів, мають прокладатися з ухилом до місця відкачування або випуску нафтопродуктів у спеціальну ємність. Мінімальна величина ухилу трубопроводів для нафти і світлих нафтопродуктів 0,002, для олій і темних нафтопродуктів — 0,004. Під час наземної та канальної прокладки передбачається захист трубопроводів від корозії захисними фарбами, під час прокладання в ґрунті — протикорозійною ізоляцією: нормальною (помірний електричний опір 20 Ом/м), посиленою (20-5 Ом/м), вельми посиленою (менш ніж 5 Ом/м). У разі проходження в зоні нафтопбази електрифікованих залізниць або інших джерел блукальних струмів має передбачається спеціальний електрозахист трубопроводів. СТРІВІСТЬ І ЕКСПЛУАТАЦІЯ СПРАВЖНИХ СТАНЦІЙ НА НЕФТЕБАЗАХ ОГЛЯДНІ СПРАВЖЕННЯ ПРО СТРІВОСТІ ТА ОБОРУДОВАНІ СТАНЦІЇ Насосна станція — один із найважливіших об'єктів нафтопроз — призначена для перекачування різних нафтопродуктів під час їх приймання (сліва), відпусток (наливу) і всіляких внутрішньоскладських операцій. Насосні станції діляться на стаціонарні та пересувні, встановлені на шасі автомашин і причепів, на баржах і понтах (плавцеві насосні станції). До стаціонарних (наземних, підземних, напівпідземних) належать станції, у яких насоси, двигуни, передачі й інше обладнання монтуються на стаціонарних фундаментах і опорах і розташовуються, зазвичай, у будівлях. До комплексу обладнання стаціонарних насосних входять насоси з трубопроводовою обв'язкою, вузли засувок, деталі трубопроводових комунікацій, двигуни з приводами, електрообладнання, електропускова та контрольно-вимірювальна апаратура, обладнання автоматизації, вентиляційні пристрої, освітлення, опалення, водопровод і каналізація. Матеріали стін, покриттів і підлог мають мати відповідний ступінь вогнестійкості залежно від категорії нафтопродуктів і перекачуваних нафтопродуктів. У будівлях насосних собрують безчердачні покриття, підлоги насосних робляться з матеріалів, які не вбирають нафтопродуктів і забезпечують гарне змивання розлитих нафтопродуктів (метлахські плитки, бетон із поверхневим залізнищенням та ін.). У підлогах складаються стоки, що з'єднуються з промисловою каналізаційною каналізаційною процедурою через гідравлічні затички, Двері та вікна насосних мають відкриватися назовні. Насоси для перекачування нафти і нафтопродуктів можуть розміщуватися в будівлях, під навісами, а також на відкритих майданчиках. Насосні агрегати для перекачування олій можна встановлювати на стоянні 5 м від резервуарів з оліями. Під час підземного розташування горизонтальних резервуарів для зберігання нафтопродуктів із температурою спалаху парів вище 120 °C і мазутів торці резервуарів можуть розміщуватися в приміщеннях пунктів керування й контролю або в насосній, що обслуговується ці резервуари. В одному будинку треба об'єднувати приміщення насосної станції, трансформаторної підстанції напругою до 10 кВ, розподільних пристроїв, станції катодного захисту трубопроводів, пункту встановлення контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматичного керування технологічними процесами, ремонтною майстерні та вентиляційної камери, а також побутові приміщення для обслуговчого персоналу. Зазначені приміщення мають відокремлюватися одна від одної незагоряними стінками з межею вогнестійкості не менш ніж 1 год. На складах III категорії в будівлі насосної станції допускається розміщення дизель-генераторів. Витратні бачки для горючих нафтопродуктів місткістю не більш добової потреби треба розташовувати зовні будівлі насосної або в незмивній прибудовці за «глихою» стіною. У насосних за серед основних робочих насосів (не рахуючи резервних, зачисних, вакуумних та інших допоміжних насосів) не більш ніж 5 (на складах I і II категоріях) і не більш ніж 10 (на складах III.категорії) вузли засувок (маніфолди) можуть бути в одному приміщенні з насосами. Під час розміщення вузлів засувок поза будовою відстань від найближчої засувки до стіни будівлі з отворами має бути не менш ніж 3 м, до стіни будівлі без прорізів — 1 м. Несмагана прибудова, у якій розташовані вузли засувок, має відокремлюватися від приміщення насосною незмивною стіною з межею вогнестійкості 1 год і мати самостійний вихід назовні. Дверний отвір між приміщенням насосної та вузлом засувок треба заповнювати самозакривними протипожежними дверима з межею вогнестійкості 0,75 год. У місцях розташування вузлів засувок треба передбачати в підлозі лоток для відведення виробничих стоків у закритий збірник. У продуктових насосних станціях ширина проходів між виступними частинами насосів має бути не менш ніж 1 м. Під час встановлення насосів завширшки до 0,6 м і заввишки до 0,5 м ширину проходів допускається зменшувати до 0,7 м. Поза приміщеннями або майданчиками насосних станцій на всмоктувальних і нагнітальних трубопроводах мають бути встановлені аварійні засувки на відстані 10-50 м від насосної. Як аварійні, можуть використовуватися засувки у зливно-наливних пристроїв або на технологічних трубопроводах, якщо вони розташовані на відстані не більш ніж 50 м від насосної. У місцях проходу труб через внутрішні стіни насосних станцій треба передбачати ущільнювальні пристрої (сальники). У будівлях продуктових насосних приміщеннях для двигунів внутрішнього згоряння мають бути відокремлені від приміщень для насосів «глисими» незагоряними стінами з межею вогнестійкості не менш ніж 1 год. Вали, що з'єднують двигуни з насосами, у місцях проходу через стіни мають мати сальникиві ущільнення. Застосування плоскоремних передач у приміщеннях, де встановлені насоси для легкозаймистих рідин, не допускається. Відстань від продуктівних насосних, приміщень або майданчиків вузлів зависоких, каналізаційних насосних, виробничих стоків, розливкових, розфасувальних і роздавальних, будівель і майданчиків для зберігання нафтопродуктів у тарі та майданчиків для зберігання Колишньої в вживанні тари до будівель і споруд складу, у яких розміщуються виробництва, де застосовується відкритий вогонь, треба приймати рівним 40 м. Під час встановлення в одному приміщенні насосів для перекачування нафти та нафтопродуктів із різними температурами спалаху парів насосна та всі види! обладнання в ній мають відповідати вимогам, що пред'являються до цих пристроїв під час перекачування рідин із найбільш низькою температурою спалаху парів. НАСОСЫ, ПРИМЕНЯЕМЫЕ НА НЕФТЕБАЗАХ Насоси для нафтопбаз вибирають залежно від в'язкості рідини, тиску, подавання та типу енергії (пар, електроенергія). Число встановлюваних насосів залежить від потреби одночасного перекачування кількох сортів нафтопродуктів, загальної необхідної подачі з окремих сортів нафтопродуктів і періодичності роботи насосів, за якої не потрібне встановлення резервних насосів. Під час вибору насосів має задовольнятися низка основних вимог: надійність у роботі та простота керування в експлуатації, невисока вартість і економічність в експлуатації, зручність привода за наявних двигунів, мінімальні габаритні розміри та маса, можливість зміни характеристики в широких межах, що дає змогу змінювати режими перекачування, надійність всмоктування або роботи з мінімальним підпором, конструкція сальників, що забезпечує надійну щільність під час перекачування світлих нафтопродуктів. Найважливіші технічні показники, що характеризують роботу насосів, — подача, напір, потужність на валу насоса, загальний до. д. насосного встановлення, максимальна потужність двигуна для насосного встановлення, частота обертання вала відцентрового насоса, число подвійних ходів поршня поршневого насоса та ін. Найбільше поширення на нафтопбазах мають поршневі та відцентрові насоси. ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТРУБОПРОВОДІВ Головна умова, що забезпечує правильну експлуатацію нафтопродуктів, — постійне спостереження за технічним станом як самих трубопроводів, так і їх деталей і запірної арматури. Трубопроводи мають бути герметичними. Особливо ретельно треба стежити за щільністю фланцевих і муфтових з'єднань. Внаслідок корозії в трубах можуть з'явитися свищі, а у зварних стиках утворитися найдрібніші волосові тріщини, які під час звичайних оглядів виявити не вдається. Контроль щільності трубопровідних комунікацій має проводитися якнайчастіше, а всі виявлені несправності ліквідуватися негайно. Найзручнішим і найефективнішим способом ліквідації дрібних звивальних і пошкоджень труб є їхнє заварювання із застосуванням залат із листової сталі. У цьому випадку трубопровід доводиться звільняти, очищати та дегазувати. У деяких випадках дрібні волосяні сови вдається ліквідувати чеканкою нехитрими інструментами. Великі тріщини тимчасово ліквідують накладкою аварійних хомутів, під які підкладають підкладки з бензостійкої гуми. Аварійний хомут залишають до чергового ремонту, під час якого його знімають і пошкоджене місце заварюють. У разі розриву стиків із великим тертям крайок аварії ліквідують установлення роз'ємних муфт, які під час ремонту знімають і вварюють відрізок труби. Теч у прокладках іноді вдається ліквідувати підтяжкою гайок. Якщо цей спосіб не дає ефекту, трубопровід вимикають, звільняють від продукту, прокладку замінюють новою. Під час монтажу та ремонту трубопроводів треба вживати заходів до того, щоб не відбувалося прогинання труб, оскільки це призводить до створення «мішків», у яких може застоюватися вода. Гідравлічні мішки в трубопроводах можуть утворюватися також унаслідок неправильного встановлення запірної та іншої арматури. За наявності на нафтопродах розгалуженої трубопроводової мережі важко витримати у всіх випадках однакові ухили. Тому для спуску з трубопроводу відстійної води на ньому та арматурі мають встановлюватися спускні крани або спускні корки. год